Санкції завдають удару економіці РФ

Останнім часом короткострокові перспективи російської економіки покращилися. Консенсусні прогнози щодо скорочення російської економіки у 2022 році були покращені з -10-30% до -6-9,5%. Тоді як прогнози щодо інфляції на 2022 рік – з ~20% до 12-15%. Останні показники індексів PMI повернулися до зростання. Покращенню прогнозу на 2022 рік сприяли високі доходи від нафти і газу, які допомогли російському рублю відновитися, та внутрішня політична підтримка, що частково захистила економіку агресора від впливу початкового удару від санкцій. Оскільки російський рубль відновився, а інфляційні очікування знизилися, центральний банк знизив свою ключову ставку з пікових 20% після вторгнення до 8% і послабив контроль над капіталом.

Однак ми вважаємо це покращення тимчасовим, російські показники слабкими, а перспективи Росії нестійкими з кількох причин:

По-перше, всупереч високим цінам на нафту та газ, які сприяли сильному профіциту рахунку поточних операцій, що допомогло стабілізувати російський рубль, взяти під контроль інфляцію та дозволило ЦБ РФ знизити ставки, економіка Росії все ж скоротилася у 2 кварталі 2022.

У липні падіння склало 4,9% порівняно з минулим роком. До того ж, результати Росії слабкі у порівнянні зі значним ростом, яке показують інші експортери нафти та газу. Наприклад, Саудівська Аравія у 2 кв. 22 року зафіксувала зростання на 11,8% у річному вимірі. Ми вважаємо, що разючий розрив між показниками зростання Росії та Саудівської Аравії – близько 15 процентних пунктів – значною мірою пояснюється впливом санкцій.

По-друге, доходи від експорту нафти та газу – рятувальний круг Росії від санкцій – починають скорочуватись. Ключові санкції щодо нафти й газу мають вплив: наприклад, ЦБ РФ повідомив, що середня ціна продажу російської нафти у 2-му кварталі була трохи нижче $80 за барель, коли середньосвітова ціна становила $113 за барель, що підтверджує дисконт на російську сировину на рівні приблизно $35$ за барель. Це означає, що у 2-му кварталі внаслідок санкцій РФ втратить ~$20 млрд доходу від нафти. Що ще важливіше, нафтові та газові санкції скоро стануть набагато потужнішими, оскільки європейське нафтове ембарго – з 5 грудня на російську морську нафту, а з 5 лютого на нафтопродукти – призведе до глибшого зниження доходів від нафти. Тим часом обсяг продажів російського газу в Європу вже становить одну третину від рівня минулого року, і він, схоже, буде надалі скорочуватись, а фактично припиниться не пізніше 2024 року, коли Німеччина очікує стати повністю незалежною від російського газу.

Путінська Росія вже переживала кризу платіжного балансу в 2008, 2014-15 і 2020 роках, коли доходи від нафти й газу різко падали. У наступному році, коли буде введено європейське нафтове ембарго, ми очікуємо скорочення доходів Росії від нафти та газу на 40% (виходячи зі стандартних припущень щодо ціноутворення та обсягів продажів). Оскільки російський рубль вже перебуває під тиском, Росія зіткнеться з важким вибором між високою інфляцією та більш жорсткою політикою. За будь-якого сценарію її здатність підтримувати свою економіку та вести загарбницьку імперську війну в Україні буде значно послаблена. І якщо Європа припинить купувати російський газ, який зараз становить трішки більш як 10% постачань газу в Європу, і який, як ми вважаємо, можна негайно замінити, відкривши клапани на газовому родовищі Гронінген, доходи Росії від продажу нафти та газу в наступному році впадуть до критичного рівня в $150 млрд в рік, який в недавньому минулому викликав кризу платіжного балансу.

По-третє, санкції б’ють по внутрішній російській економіці. У червні промислове виробництво впало на 1,8% порівняно з минулим роком. У тому числі виробництво автомобілів впало на 62% р/р, ВВП у 2-му кварталі знизився на 4,9%, а реальні доходи у травні знизилися на 6,1% р/р. Ми очікуємо подальшого падіння влітку, оскільки стане відчутним вихід компаній, а вплив санкцій буде накопичуватися, також очікується різке зростання безробіття. З іншого боку, ми спостерігаємо кроки Росії щодо зменшення рівня публічності статистичних даних щодо економічної діяльності – з урахуванням вже прийнятих кроків щодо засекречування детальних даних щодо торгівлі та банківської справи та нещодавнього указу, який пропонує засекретити дані про золотовалютні резерви – це ще один доказ того, що санкції виявилися ефективними.

По-четверте, Росія пережила різке скорочення торгівлі, головним чином скорочення імпорту на 22%. Хоча це може бути позитивним з точки зору формування ВВП через збільшення чистого експорту, загалом це ознака нестабільності. Росія великою мірою залежить від цього імпорту і буде відчувати складнощі без нього. Це підтверджується і недавніми повідомленнями ЗМІ про те, що російські авіакомпанії розбирають свої літаки для отримання додаткових ремонтних запчастин, і дослідження RUSI, згідно з яким росіянам потрібен доступ до 450 компонентів військової техніки, які виробляються виключно в країнах з розвиненою економікою, які також є учасниками санкційної коаліції. У більш загальному плані ми стверджуємо, що спроба Росії переорієнтувати свої торговельні та інвестиційні відносини з розвинених країн на країни, що розвиваються, має високу ціну та призведе до збільшення розриву між Росією та розвинутими країнами в результаті скорочення передачі навичок і технологій, а також більших витрат на логістику, інфраструктуру та зростання початкових вкладень. Зокрема, за нашими оцінками, зміна призведе до постійної втрати близько $80 млрд щорічного російського експорту, оскільки газ і нафтопродукти, які зараз експортуються до Європи, залишаться не видобутими.

По-п’яте, Росія почала скорочувати соціальні витрати. На сьогодні ці скорочення є відносно скромними – близько $26 млрд, запланованих на 2023-2025 роки (~2,5% бюджету щорічно, при плані доходів бюджету в розмірі $315 млрд) на соціальні та інвестиційні програми, щоб фінансувати пріоритети російського уряду щодо військових витрат і підтримку російських компаній та банків, які потрапили під санкції. Уряд РФ оголосив про виділення ще $130 млрд на підтримку економіки в цьому році на протидію санкціям, але немає жодних доказів того, що це вже було реалізовано. Ймовірно, ця підтримка була здійснена і коштом Фонду національного добробуту, який уже витратив близько третини своїх ресурсів з початку війни. У перспективі, відповідно до того, як санкції будуть підсилювати свій удар, а доходи від продажу нафти і газу знижуватись, ми очікуємо, що ширший вплив на економіку буде позначатися на балансі державного сектора, на витратах нафтових фондів Росії та призведе до великих втрат в ЦБ РФ, який надає підтримку банківській системі, і до скорочення ресурсів, доступних для російських державних служб і пенсій.

Однак критичний вплив санкцій навряд чи втілиться до кінця 2023 року, якщо не буде запроваджено більше санкцій. Путінська Росія мала кризу платіжного балансу в 2008, 2014-15 і 2020 роках, коли доходи від нафти і газу різко падали. У наступному році, коли буде введено європейське нафтове ембарго, ми очікуємо скорочення доходів Росії від нафти та газу на 40%. Під тиском російського рубля здатність Росії вести війну з Україною буде послаблена. І якщо Європа перестане купувати російський газ – що можливо зробити вже зараз, стверджують в KSE Institute – доходи Росії від нафти і газу наступного року впадуть критично низько.

Як тільки надходження від нафти і газу впадуть нижче критичного рівня – він становить ~ $150 млрд на рік – зовнішній баланс потребуватиме або значного використання міжнародних резервів, і/або значного коригування обмінного курсу рубля. На практиці ми вважаємо, що тоді російська влада зіткнеться з важким вибором між тим, щоб дозволити російському рублю ослабнути і погодитися на повторне прискорення інфляції, що призведе до скорочення реальних доходів, або різкого підвищення жорсткості політики, як це сталося цієї весни, щоб послабити відтік і підтримувати рубль, що сповільнить економіку. За будь-якого сценарію російська економіка зазнає серйозної шкоди – з наслідками, що за своєю смертоносністю будуть подібними до рівня криз 2009, 2014, 2019 років. Це послабить здатність Путіна продовжувати свою імперську агресію проти України. З нинішнім рівнем санкцій це станеться до кінця 2023 року, але цей момент може настати раніше, якщо будуть запроваджені додаткові санкції, зокрема європейське газове ембарго.

Водночас скорочення російського імпорту на 22% у другому кварталі 22 року є ознакою хиткості. Росія залежить від імпортних технологій, і без них їй доведеться нелегко. Це видно на прикладі російських авіакомпаній, які займаються розбиранням своїх літаків у пошуках запчастин, і в залежності російських військових від комплектуючих, що поставляються союзниками України для своєї військової техніки.

Спроба Росії переорієнтувати свої торговельні та інвестиційні відносини з розвинутих економік на країни, що розвиваються, має серйозну ціну, що збільшить розрив між Росією та розвиненими економіками через зменшення передачі навичок та технологій, а також через вищі логістичні, інфраструктурні витрати та вищі початкові вкладення. Зокрема, за оцінками інституту KSE, така заміна призведе до постійної втрати близько $80 млрд щорічного російського експорту, оскільки газ і нафтопродукти, які зараз експортуються до Європи, залишаться не видобутими.

Посилання на документ: IMPACT OF SANCTIONS ON THE RUSSIAN ECONOMY